Кий у шароварах

Як і обіцяв, наводжу одну цікаву статейку з викладеною у ній теорією
походження слова "…", опубліковану на сторінках Української музичної
газети "АУТ - аудіотолока" №1(16) за 1996 рік. Газета, у свій час, була
дуже популярною серед українських музикантів за відмінний від совіцьких
часописів стиль та купу всілякої музичної та технічної інфи.
Приводиться без купюр та мовою оригіналу.

Вже кілька років підряд брудні галицькі газетярі намагаються
гвалтівливо ввести у нашу співочу українську мову бридке слово
"прутень". Цим гидотним неологізмом вони намагаються витіснити коротке,
але змістовне, за своєю могутньою суттю, слово "х…й", яким здавна наш
розумний і роботящий нарід називав головний предмет чоловічої краси та
гідності.

Навіжені галичани тепер намагаються переконати нас, що слово "х…й" є,
нібито, московського походження і не личить, мовляв, українському
патріотові вживати чужинських термінів. Але вони жорстоко помиляються…

Істинно, істинно, кажу я вам, слово "х…й" є споконвічно українським.
Воно таке ж древнє і правічне, як слова "Лєнін", "комунізм", "сало",
"ковбаса", "горілка"… Правда, наші величні предки вживали його трішки в
іншому звучанні: "кий". З часом літера и(і) трансформувалася у літеру
"у". Доречи, подібне явище ми спостерігаємо і сьогодні - у деяких
поільських селах ще й досі замість слова "кінь" кажуть "кунь".
Прикладів трансформації літери "к" у літеру "х" теж є чимало
(наприклад: кут - кутір - хутір).

Цю теорію беззастережно підтверджує і такий факт, як міліцейський кийок
(х…йок). Достатньо глянути на його фалічну форму, і питання про
ідентичність слів "кий" і "х…й" буде знято само собою з порядку
денного. Це підтверджується також дієсловом "х…ярити", - тобто
застосовувати "кийок" у дії.

Так що, звиняйте, панове западенці, вийміть свого брудного прутня з
лона нашої милозвучної мови та йдіть геть! І пам'ятайте - ваш "прутень"
ніколи не сягне тих історичних глубин, як наш "х…й"!!!

Вищевикладена теорія, крім того, нарешті, пояснює і назву нашої древньої столиці, матері городів Руських - міста Київа.

Справа у тім, що наші мужні пращури уявляли свою державу, Русь, у
вигляді могутнього живого тіла. А що стирчить посередині тіла, особливо
коли воно (тіло-держава) сильне, молодече і сповнене жаги до розбудови?
Звичайно ж х…й, або, як тоді казали Кий. Між іншим, з цього стає,
нарешті, зрозумілим справжній зміст широковживаного виразу "іди ти на
х…й", - який наші земляки часто вживають, як останній аргумент у
дискусії. У древні часи, коли конфлікт заходив у глухий кут, ці слова
означали пропозицію піти до столиці, на скорий, але справедливий княжий
суд…

Як підтвердили філольогічні дослідження, назва наших хоробрих козаків
запорожців теж походить від слова "кий" ("х…й"). спочатку слово КОЗАК
звучало, як КИЙ-САК (тюркське), що у перекладі значило "кий(х…й) у
шароварах" - саме так сприймали дикі кочівники наших славетних лицарів
запорожців.

Як аргумент на користь древності свого прутня, галицькі ґвалтівники
нашої мови нещодавно висунули теорію про те, що буцімто, одна із
древніх назв України-Руси - "Рутенія" спершу звучала як "Прутенія"
(тобто "Країна прутнів"). Але ця теорія є не тільки інтелектуально
яловою, але й ідеологічно шкідливою, так як ллє воду на млин русинським
сепаратистам, які, як відомо, живуть по берегах річки Прут.

Отже, шановні западенці, приберіть свого брудного прутня і не пхайтеся з ним туди, де давно посів своє місце наш "х…й"."!!!

Дмитро Києватий, видатний філольог.