28 лютого, виїхав з друзями. Приїхали туди о 9-й годині ранку, посилились, пообідали. і зразу ж на горку Захар Беркут. Так як там мало снігу, не сезон. Катались за пів ціни, що спуски, що лижі. Підйом на вершину гори Захар Беркут - займає майже 40 хвилин. Зразу помітно що на самому схилі дуже мало снігу, на півнвчній стороні більше. Так як вже я катався на ній, відразу набрав швидкість, і поїхав за звичайним маршрутом. І тут, мене чекала не сподіванка, проїзд через "лісок", закінчився, в багнюці... Там, просто напросто розтаяв сніг. І на всій швидкості, я в літів туди. Відмився, так би мовити, снігом. Але це мене не засмутило, я продовжував кататись. Після закінчення, з другом, випили по чарочці, для зігріву. Бо спускатись теж сорок хвилин.
29 лютого, ми поїхали на гордість Славська - гірку Тростян. Таксі коштує в одну сторно аж 80 грн! Снігу на ній по більше. Поїхали кататись навіть не ознайомившись по яким трасам будемо кататись. Екстріму було, аж занадто! словами це не передати. За пів дня я зробив всього навсього майже чотрири спуски. Порівнявши з Буковелю, то там по 20-25 спусків, за пів дня. Но ці спуски не забутні, і не рівняються з Захар Беркутом, і Буковелю. Як відкатався, я вирішив взяти карту, спусків, і попросив щоб мені показали по яким я схилам спускався. Моєму здивуваню не було краю, всі траси по яким спускався були чорними (хто не знає, тяжкої складності). Так як Тростян, працює, з 70 років курортом, то там все обладння застаріле, і на бугелі підніматися, самому тяжкувато.
1 березня, з 12 години ночі, і весь день падав дощь... На такий екстрім ми не погодились, і поїхали додому.
А в загалі від поїздки, в захваті! Тростян - 
. Всім раджу спробувати!