Якщо провести аналіз вищезгаданої статті, виходить, що цех знаходиться на стадії пуско-налагоджувальних робіт. Тим часом є дозвіл лише на початок реконструкції (і той призупинений рішенням суду). Можливо я чогось не розумію у цьому житті, але виготовити 40 тон продукції під час тестування обладнання та потім збагрити її комусь... Продукція виготовлена неіснуючим підприємством, тим більше на стадії пуско-налагоджувальних робіт, не може використовуватись (відсутня сертифікація, ДСТУ, тощо). Яким замовникам ця продукція відправляється??? Чи не станеться якогось лиха при використанні такої продукції???

Щодо "необхідності" такого підприємства. За словами "інвестора" із Запоріжжя, існуючий там цех (у четверо менший за "наш") завантажений на 20%. Якщо взяти до уваги той факт, що виробничий цикл є неперервний (як у доменній печі) то виходить, що 80% часу цинк "вариться" у холосту, створюючи лише небезпечні викиди.

Ці цехи-заводи мають одного власника, і, якщо один завод не може бути завантажений на повну катушку, то навіщо будувати інший, учетверо потужніший??? Щось не сходиться, правда? Але відповідь є: цех створюється під конкретне замовлення - виготовлення опор для енерготраси Кузнецовськ-Київ, після виконання замовлення цех зконає, залишивши після себе купу бруду та хворих сарненчан. Де у той час будуть "батьки" міста та пан Сулятицький? Ви правильно здогадались... Де залишимось ми? Думаю, теж здогадуєтесь...

ПеСе: В "кулуарній" бесіді, під час технічної перерви у суді, пан Сулятицький сказав мені наступне: "Так, цей цех не є подарунком для міста, але..."